>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

вівторок, 24 травня 2011 р.

"Машиночасні слова": текст Юнаса Гассена Хемірі


Нині йтиметься про слова. Слова, що функціонують як машини часу. В старших класах ми з приятелем отримали роботу на пошті. Вставати рано на світанку — сортувати листи й вставляти між ними рекламу. Потім виїжджати з хитким возиком у шорсткій сорочці листоноші — розвозити пошту до тих обійсть, за які ти відповідав.

І зауважте: у нашій поштовій конторі ти відповідав не за які-небудь «будинки». Ти відповідав за «обійстя». Вживання історизмів було наче частина ідентичності листоноші. Ніхто не знав докладно, чому, проте багато хто звинувачував Поштальйона. Того листоношу з пожовтілою бородою, який сидів на поштовій кухні цілими ранками й видавав на-гора свій чудернацький сленг. Маленьких собак він називав «гівно на шнурі», а «Котра година?» ставало «Скільки там нацокало?»

Ми з приятелем поняття не мали, скільки там нацокало, і спочатку тільки ржали з Поштальйонової балачки. Та невдовзі ми почали користуватися деякими з його слів, хоча, зрозуміло, робили це іронічно. А потім через якийсь місяць ми вже сиділи на поштовій кухні й називали будинки «обійстями», а гарненьких дівчат — «вродливицями». Ми жартома погрожували одне одному «запотиличниками» й говорили про те, щоб на вихідних «смикнути по пиву». Такою заразною може бути мова. Потім ми перестали працювати на пошті, і слова зникли.

Нині вони відчуваються чужими, вони пахнуть іншим часом. Але щойно їх почую, як мене напосідають флешбеки й виринають яскраві спогади: сортування пошти, зв’язування пачками рекламних матеріалів, бігання сходами й, звісно, Поштальйон — ось він сидить у своїй освітленій люмінісцентом поштовій кухні й попиває каву чашку за чашкою.

Деякі слова мають оту здатність функціонувати саме як машини часу. Щойно їх почуєш — і тебе переносить, тебе бомбардують асоціації, яких іноді хотілось би позбутися.

Як, наприклад, слово… «візор». «Візор» завжди асоціюватиметься з катастрофою порома «Естонія», ‘94 рік: та фатальна ніч на Балтійському морі, крижана вода й нічні крики про допомогу.

Або слово «Napster». Та класична файлообмінна програма. Скажіть «Napster» — і ми вмить повертаємось у час, коли всі мали мобільні телефони завбільшки з ящик і вимовляли свої електронні адреси «ім’я-собачка-Hotmail-крапка-com». «Собачка», або ж «Вухо», або ж «Мавпа». Повертаємось у час, коли ніхто не був цілковито певний того, як це так Hotmail може роздавати електронні адреси цілком безкоштовно. «Як же це так, це ж не може бути безкоштовно?» У час, коли один мій приятель не на жарт стривожив своїх віруючих батьків, оскільки в електронному листі, якого він прислав додому з США під час учнівського обміну, вони побачили, що він загруз у гріху пияцтва. Адже тепер його спонсор — алкогольна компанія. Чого б інакше стояло щось типу «powered by Internet Explorer» унизу кожного електронного листа?

Прикол машиночасних слів у тому, що вони стають таким собі чітким нагадуванням, що час, власне кажучи, йде, речі відбуваються, техніка оновлюється, слова застарівають.

Мого останнього прикладу ви, можливо, навіть і не чули. Це слово «кольоровий». Чи хтось із вас пам’ятає це слово? Коли мені було стільки років, скільки вам, хе-хе, то, власне кажучи, було так, що слово «кольоровий» могли вжити про когось, хто не був нормального такого рожевого кольору. Це правда! І шведські щоденні газети могли серйозно називати когось «кольоровим» у інтерв’ю, репортажах, рецензіях і дебатних статтях. Ти був або некольоровий, нейтрально прозорий. Або ж був із відхиленнями, ненормальним, заплямованим. Але…  не забуваймо — це було давно, на світанку двадцятого сторіччя. До речі, якщо вже зайшлося про «світанок», то чи розповідав я вам про те, як працював на пошті замолоду?
Пер. Лев Грицюк

*


*

"Машиночасні слова" - один із текстів, написаних і начитаних автором для програми "Доброго ранку, світе!" (Перша програма Шведського Радіо, 2006). Опубліковано в книжці п'єс, новел, текстів Invasion! ["Навала!"] (2008).

*

"Літературний портрет" Юнаса Гассена Хемірі можна знайти тут (під новелою "Наймані солдати").

*

My Ukrainian translation from Swedish of text “Tidsmaskiniska ord” by Jonas Hassen Khemiri.

*

суботу, 21 травня 2011 р.

Пам'яті Назара Гончара: вірш Остапа Сливинського


                                             (пам'яті Назара Гончара)

Ще розмитий снами, скуйовджений,
ти виходиш на світло, ніби пастух, що ховався від зливи,
темніший за отвір дверей, присутній і непомітний,
як Бог у прощаннях і привітаннях.
 
Слова, ніби тварини чи діти, вибігають поперед нас
і за мить повертаються.

*


*

четвер, 19 травня 2011 р.

Поезія на підставках під пиво


Ірландський поет і критик Девід Вітлі (на світлині — ліворуч) до своєї збірки поезій Mocker (2006) включив низку хайку, присвячених пиву та відомому пабу Whalebone у місті Галл. Ці хайку вперше було надруковано на підставках під пиво. І не біда, якщо на поезію проллється пиво; як каже сам поет: "Люди можуть порвати ці підставки й викинути їх геть, якщо їм так заманеться".

Кілька днів тому я переклав одне з цих хайку. Ось ще одна спроба перекладу (цикл називається "Whalebone Haiku", що можна перекласти як "Хайку з пабу «Китовий вус»"):

Nunc est bibendum.
Це латиною "Пиймо
всі гальби до дна!"
Пер. Лев Грицюк

*

Оригінал перекладеного хайку можна знайти тут.

*

понеділок, 16 травня 2011 р.

Хайку з пабу


ДЕВІД ВІТЛІ
ХАЙКУ З ПАБУ "КИТОВИЙ ВУС"

Лежу на барі —
кит у "Китовім вусі".
З дишки б'є пиво.
Пер. Лев Грицюк

*


*

четвер, 12 травня 2011 р.

R.I.P. Writings from an Unbound Europe


Зачинилося ще одне вікно в англомовний світ.

Днями з’явилася сумна звістка про кінець чудової книжкової серії «Writings from an Unbound Europe». Вона існувала з 1993 року. Це була єдина більш-менш актуальна книжкова серія англійською мовою, присвячена перекладній сучасній літературі з колишніх комуністичних країн Центрально-Східної Європи.

2005 року в цій серії окремою книжкою вийшла «Перверзія» Юрія Андруховича, а повість «Я, Мілена» Оксани Забужко ввійшла до антології жіночої прози «Третій берег» (The Third Shore: Women's Fiction from East Central Europe). 1996 року в цій серії вийшла книжка «Пельце і Пентамерон» Володимира Діброви.

Схоже, справи справді погані, якщо вже, як влучно пишуть на Three Percent, «така серія не може існувати навіть на базі університету». Серед причин закриття серії вказують, зокрема, «changes in book-buying habits» і загалом «менше зацікавлення Центрально-Східною Європою в англомовному світі», що все разом призвело «до значно менших обсягів продажів». А серія була престижною й дозволяла Northwestern University Press триматися на рівні видавництв Колумбійського, Гарвардського, Єльського університетів.

Останньою книжкою, що вийде в цій серії 2012 року, стане роман естонця Яана Кросса (1920-2007) «Vastutuulelaev» (у перекладі Ерика Діккенса Sailing Against the Wind). З нею кількість книжок, виданих у серії, сягне 61.

суботу, 7 травня 2011 р.

"Питання часу": текст Юнаса Гассена Хемірі


Приятель їде підземкою додому з баскетбольного тренування, і тут заходить трійко офігенних подрýг, мадемуазелей, дівчаточок, кицьок, ну ви знаєте. Вони сідають на лавку поруч із ним… Вони добре пахнуть, вони вдивляються в нього, прекрасні — яких мало. Обмінюються трохи поглядами, проте більше нічого не відбувається. Наближається приятелева станція, він іде в бік дверей, усміхається до дівчаток трохи так самовпевнено. Потяг зупиняється. Двері відчиняються — усі, крім якраз тих, які вибрав мій приятель. І він трохи запізно зауважує наліпку — ту, на якій написано, що ці двері не працюють. Панікуючи, він кидається в бік дверей посередині, які все ще відчинені, баскетбольна сумка застрягає, він майже втрачає рівновагу, проте ставить УСЕ на те, щоб устигнути вийти. І йому вдається. Майже. Та не зовсім. Бо двері зачиняються за секунду до того, коли він устигає добігти; а потім настає найдовша у світовій історії поїздка підземкою із зашарілим приятелем, секундами — довгими, наче хвилин п’ятнадцять, і трійкою дівчат, які сміються так, що майже з сидінь падають. Ось від такого Час отримує задоволення. Час стопудячо стояв у наступному вагоні й показував «довгого носа» моєму приятелеві.

Коли Час грався з тобою востаннє? Чи відчував ти коли-небудь найтягучіші секунди Часу? Знаєш, ті секунди, що наче ніколи не закінчаться. Вони мають звичку з’являтися на обов’язкових семінарах, чи коли ти якраз поставив усе на ту мегаважливу покерну комбінацію, чи в нічних автобусах, коли тобі випадає сісти поруч із кимсь, хто ходив до паралельного класу в середній школі.

На початку тижня ми мали якнайкращі стосунки з Часом. Час ішов цілком нормально, він дозволив мені прокинутися вчасно на мої виступи у Фалуні та Людвіці. Він дозволив мені встигнути на виступ у Сьодергамнській бібліотеці. А потім Час забезпечив трохи тусні вночі з Анварі, Ші, містером Мозі та Катту. Молодчина Час. Добрячок Час.

Та от позавчора Час збунтувався. Мене видзвонили, щоб повідомити, що мій родич лежить у лікарні з лиховісними симптомами. Взяли аналізи, і тепер тільки — чекати на результат. Аналізи або добрі, і тоді жодних проблем узагалі. Рутинна операція. Або ж… не дуже добрі, і тоді — проблеми.

Результати аналізів будуть за чотири години. І Час раптом вирішує взяти паузу. Час тусується на галереї, курить цигарки без фільтра, відмовляється заходити. Час щосекунди шкробає пуп, розкладає пасьянс, позіхає, переглядає всі DVD із серіалами. Ану ж бо, Часе, пришвидшімо секунди, так що вони принаймні наблизяться до хвилинної тривалості! Бо так не можна, ти не можеш іти так повільно! Та Час тільки регоче, пускає димові кільця, відмовляється нормалізуватись. Чудово. Залишається лише чотири години до результатів.

Чекати на результати аналізів — божевільного типу очікування. Як зробити так, щоб думати про інше? Намагаюся писати. Виходить так собі. Намагаюся дивитись кіно. Це закінчується тим, що сиджу на канапі й перемотую вперед, сподіваючись, що це «заразить» і Час.

Та Час — незламний. Час відмовляється давати з собою гратися. Залишається чотири години. Читаю газету. Проходжаюся. Курю. Дивлюся пообіднє телебачення «додзвоніться-і-виграйте». Слухаю ту круту пісню Proof’а, де він, на жаль, передбачає смерть, що спостигла його цього тижня. Знову читаю газету, цього разу навіть розділ із оголошеннями. Потім дивлюся на годинник. Це вже починає щось нагадувати. Залишається чотири години.

Пробую натомість почитати книжку. Іде трохи краще. З головою поринаю в давню улюблену книжку «Умовно придатні» Петера Хьоґа. Прочитайте її. Через клаустрофобічну мову. Через історії про дітей, які вирішують кинути виклик часові. Не меншою мірою — через ту магічну сцену, де з власної волі головний герой із другом присвячують себе розширенню часу. Над залізничними рейками вони чіпляють ліану. Потім вилазять на дерево й готуються. Потяг наближається, і якраз, коли він під’їжджає, вони стрибають із ліаною. Ціль цієї небезпечної для життя гри — якомога ближче наблизитися до локомотива: у ті рази, коли стрибаєш і торкаєшся локомотива, секунди стають вічними — тривалістю в життя. Діти обдурюють час, максимізують своє теперішнє та продовжують свої життя.

Та саме тепер — не хочу нічого продовжувати. Хочу отримати результати аналізів. І нарешті ми перемагаємо Час. Приходять-таки — результати аналізів. Погані очікування не підтвердились, і родич, який міг уже невдовзі нас покинути, буде з нами завжди, і саме тепер, коли я кажу ці слова, Час стоїть собі в контрольній кімнаті, чистить нігті, глузливо посміхається, шепоче: «Атож, друже, кажи, що хочеш, у своїй п’ятихвилинній програмці. Чекаю на тебе тут назовні. Скоро побачимось».
Пер. Лев Грицюк

*

"Питання часу" - один із текстів, написаних і начитаних автором для програми "Доброго ранку, світе!" (Перша програма Шведського Радіо, 2006). Опубліковано в книжці п'єс, новел, текстів Invasion! ["Навала!"] (2008).

*

"Літературний портрет" Юнаса Гассена Хемірі можна знайти тут (під новелою "Наймані солдати").

*

My Ukrainian translation from Swedish of text “Tidsfråga” by Jonas Hassen Khemiri.

*

четвер, 5 травня 2011 р.

Юнас Гассен Хемірі їде на Книжковий Арсенал у Києві!


Отже, на Книжковий Арсенал у Києві їде Юнас Гассен Хемірі — один із найцікавіших сучасних шведських письменників. Свого часу я переклав кілька його новел і коротших текстів. А в цьому пості можна прочитати короткий літературний портрет автора.

середу, 4 травня 2011 р.

Pop Poetry: SALEM x Britney Spears: "Till The World Ends"


бачу ти від цієї кралі язик проковтнула
виплюнь бо вмираю як хочу компанії

і сходить сонце
не зупиняємось

як відчуваєш так хай і буде
танцюємо до самого кінця світу

понеділок, 2 травня 2011 р.

New Release: "Historie ważne i nieważne" Andrija Bondara (2011)


Книжка малої прози Андрія Бондаря вийде на початку червня цього року у Вроцлаві

Вид-во: Biuro Literackie