Impromptu Translation: "Людина з кубиком" Сєрґєя Тімофєєва

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ

ЛЮДИНА З КУБИКОМ

Я зустрів його на барахолці в Чієкуркалнсі,

ризькій околиці дво-триповерхової забудови.

Є там базарчик, де, крім соленої капусти,

яблук і неякісного взуття, люди продають усілякий

мотлох – старі велосипеди, косметички, ліхтарики.

Я заходив туди іноді в пошуках якої-небудь приємної

дрібнички – статуетки верблюда, привезеної чартерними

туристами з Єгипту, монетки з туманним минулим,

книжки чи чогось такого. І частенько бачив там чоловіка

років п’ятдесяти, який за будь-якої погоди простував без

шапки в сірому пальті, розмірено й цілеспрямовано обходячи

ятки. Він іноді вітався з продавцями,

перекидався з ними кількома словами й ішов далі. Як

я чув, коли був поруч, продавці говорили йому:

«Ні… сьогодні порожньо… не з’являлося… може, наступного

тижня…» Але якось я побачив, що чолов’яга, який виклав

частину товару на дерев’яний прилавок біля маленької халупки,

пірнув усередину неї й повернувся звідти задоволений, простягаючи

клієнтові в сірому пальті невеликий різнокольоровий предмет – кубик

Рубіка, у досить доброму стані. Той узяв його в руки,

кілька разів похрустів його боками, переміщуючи квадратики,

а потім дістав поношене портмоне й вийняв звідти гроші.

«Перепрошую», – сказав я чоловікові, коли він відійшов від прилавка.

«Ви колекціонуєте це?» Він подивився на мене недовірливо,

а потім знизав плечима й промовив: «Ні, я це спалюю». І пішов.

Я повторив замислено: «Спалює…» «Так він каже», – підтвердив

продавець. «У нього є теорія, що всі ці кубики – це така

підкинута невідомо ким пастка. Пам’ятаєте, у середині

80-х тут та й не тільки в нашому місті була хвиля зникнень

підлітків, школярів і так далі. Він каже, що це все

абсолютно співпало з хвилею моди на кубик Рубіка. Що це було

таке вкидання. Що таким чином відслідковувалися найбільш

талановиті. Варто було скласти такий кубик за рекордно короткий час,

і впродовж тижня-максимум двох ти раптом пропадав. Як? – ніхто

не знає. Куди? – ніхто не знає… Дорослі особливо цим не захоплювались,

а ось для дітлахів старшого віку – це ж було неабищо! Він і сам безперервно

складає цей кубик удома, так кажуть. Але діти – вони ж думають

інакше… В них усе виходить само собою, раптом раз і готово». Я зараз

же уявив, що, видно, не дарма він зацікавився зникненнями.

Що тут якась особиста історія… Що, можливо, він сподівається

когось відшукати. Після цієї розмови я зустрічав його кілька разів,

а потім переїхав. Не знаю, скільки ще кубиків він скупив, від скількох

позбавив людство. Але думаю, що коли-небудь усе ж станеться так,

що його кімнату виламають після тижневої тиші й поліцейський

разом із сусідами виявлять порожнечу, акуратно складені на кріслі

речі, а посередині кімнати лежатиме кубик, у якого кожна гранка

складатиметься з квадратиків одного кольору. Все-таки йому вдасться

потрапити туди, де відповідають на запитання, де сама реальність – відповідь.

Де все ідеально складається, кладеться одне в одне й завмирає.

Пер. Лев Грицюк

*

Оригінал.

Comparative Translations: вірш Шимборської в перекладах Карівець і Старосельської

ВІСЛАВА ШИМБОРСЬКА
ХТОСЬ, КОГО Я СПОСТЕРІГАЮ ВІД ПЕВНОГО ЧАСУ

Не прибуває громадою.
Не збирається в юрми.
Не відвідує масово.
Не святкує бучно.

Не витискає з себе  
хорового співу.
Не заявляє на всі боки.
Не стверджує від імені.
Не в його присутності
оце з’ясування –
хто за, а хто проти,
дякую, не бачу.

Нема його там голови,
де голова до голови,
де крок у крок, плече в плече
і уперед до цілі,
з листівками в кишенях
і продуктом з хмелю.

Де тільки на початку
усі святі та божі,
бо скоро один натовп
змішається із іншим,
і вже не розібрати,
чиї, ах, чиї
ці камені і квіти,
вівати і киї.
 
Незнаний.
Непомітний.
Працює в санітарній службі міста.
Як ледь благословляється на світ,
із місця, де це відбувалось,
згрібає, виносить, вкидає до причепа
те, що було прибите до напівживих дерев,
розтоптане у втомленій траві.

Подерті транспаранти,
розтовчені пляшки,
спалені опудала,
обгризені кістки,
вервиці, свистки, презервативи.

Якось знайшов клітку для голубів в кущах.
Cобі її забрав
й тримає лиш для того,
щоб зоставалася пустою.

Пер. І. Карівець

*

ВИСЛАВА ШИМБОРСКАЯ
ТОТ, ЗА КЕМ Я С НЕКОТОРЫХ ПОР НАБЛЮДАЮ

...не посещает коллективно.
Не собирается многолюдно.
Не участвует массово.
Не отмечает шумно.

Не присоединяет свой голос
к общему хору.
Не объявляет городу и миру.
Не заявляет от имени.

Не присутствует,
когда выясняют,
кто - за, кто - против,
спасибо, не вижу.

Нет его там,
где плечо к плечу,
в ногу, в одном строю,
и вперед к общей цели,
в кармане листовка,
в другом бутылка
с горьким хмелем.

Где только поначалу
тишь да гладь,
две силы смешаются
и не разобрать,
кому камни,
кому цветы,
где он, где они,
где ты.

Неупомянутый.
Из себя невидный.
Работник Службы городского хозяйства.
Чуть свет
с места, где происходило,
сметает, уносит, бросает в тележку
то, что приколочено к полуживым деревьям,
растоптано в полумертвой траве.

Рваные транспаранты,
разбитые бутылки,
обгорелые чучела,
огрызки,
четки, свистки и презервативы.

Раз подобрал в кустах клетку, где были голуби.
Принес домой.
Она ему нужна для того,
чтобы оставалась пустой.

Пер. К. Старосельская

Інтерв'ю для "ЛітАкценту" :-)

Олег Коцарев зробив зі мною інтерв'ю для "ЛітАкценту":

"— Твої улюблені шведські поети?

— Багато хто з “18 поетів із Гетеборга”: Рагнар Стрьомберґ, Ліна Екдаль, Давід Вікґрєн, Гелена Ерикссон, Лінн Гансéн, Йоганнес Анюру, Кристіна Фалькенланд, Памела Ясков’як… Продовжую слідкувати за розвитком їхньої творчості, і це дуже захопливо!

Потім, скажімо, Бруно К. Ойєр (зірка шведської поезії — він збирає стадіони!), Осе Берґ (фантастична критик та поетка!), Аріс Фіоретос (дуже мудрий та чуттєвий поет!), Кристофер Фленсмарк (дебютна книжка якого “Календар” була скрупульозним відтворенням щоденника його вмираючої бабусі), Лукас Мудіссон (усесвітньо відомий кінорежисер — але також і чудовий поет!), Маґнус Вільям-Ульссон (черпає натхнення з античної традиції, але залишається ультрасучасним), Тумас Тідгольм (Ліна Екдаль рекомендує!), Марі Сількеберґ, Пер Ганссон, Лінус Ґордфельдт.

А також мертві та живі класики: Ґуннар Екельоф, Соня Окессон, Йоран Сонневі, Крістіна Люґн, наприклад! Тумас Транстрьомер, очевидно, потребує всебічного вивчення також.

Щодо найновішої сучасної шведської поезії, то можу рекомендувати томисько “32/2011”."